П. 7.6. Технологія обробки втулок

logo turner2

"УВАГА!!!"
З 1.01.2024 р. підтримка даної версії підручника буде припинена.
Власникам з питань продовження роботи звертатись Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Реєстрація
Авторизуйтесь для отримання можливості робити закладки.

Токар. Спеціальна технологія. 2 розряд. Тема 7. п. 7.6.1.

Технологія обробки втулок

      Навчальні питання:

1. Втулка як різновид концентричних деталей типу порожнистих циліндрів. Види заготовок.

2. Технологічні завдання під час обробки втулок.

3. Вплив похибки на допуски лінійних розмірів концентричних деталей.

4. Технологічні схеми обробки втулок з урахуванням виду заготовки.

 

Втулка як різновид концентричних деталей  типу порожнистих циліндрів. Види заготовок

 До виробів типу порожнистих циліндрів відносяться деталі (наприклад, диски, кільця, маточини коліс, шківи, маховики, втулки, поршневі пальці, гільзи, чашки сателітів, поршень двигуна та ін.), для яких характерне концентричне розташування поверхонь.

Концентричними прийнято називати деталі, які мають форму не тільки порожнистого циліндра, а й циліндричних тіл обертання зі складною зовнішньою та внутрішньою поверхнями, а також загальною віссю.

Вони поділяються на два класи: втулки (довжина деталі L дещо менша або більша зовнішнього діаметра D) та диски (довжина L набагато менша їх діаметра D).

 Незважаючи на різноманітність конструктивних форм деталей типу порожнистих циліндрів, для всіх їх заготовок характерна обробка різанням тільки основних зовнішніх і внутрішніх циліндричних поверхонь. Вона здійснюється, звичайно, при обертанні заготовки. Але можлива обробка і нерухомої заготовки обертаючим різальним інструментом, наприклад, розточування отворів під поршневий палець.

 img07-19

 Рис.7.6.1.1. Конструктивні різновиди підшипникових втулок

 На практиці найбільше розповсюджені втулки зі співвідношенням 

L/D≤2 (рис.7.6.1.1.). Технічними умовами виготовлення втулок передбачено наступне. Отвори остаточно обробляють після запресування втулки. Різностінність допускається в межах 0,03...0,15 мм, а неперпендикулярність торцевих площин до осі отвору – до 0,2 мм на 100 мм радіуса. При осьовому навантаженні на торці цей показник не повинен перевищувати 0,02...0,03 мм. Матеріалом для виготовлення втулок може бути сталь, латунь, бронза, сірий або ковкий антифрикційний чавун, спеціальні сплави, металокераміка, пластмаси.

Для втулок із типорозміром отвору до 20 мм застосовують калібровані, гарячекатані прутки або литтєві стержні, а з діаметром отвору більше 20 мм – суцільнотягнуті труби або порожнисті зливки. При цьому здійснюють лиття в піщані форми машинного формування, постійні металеві форми, під тиском і відцентрове лиття. Для згорнутих тонкостінних втулок із відкритим швом застосовують латунний або бронзовий смуговий матеріал, а також біметалевустрічку. Заготовки з металокераміки отримують пресуванням із наступним спіканням, а із пластмас – пресуванням.

 

Джерело: http://gendocs.ru/v35793/?cc=2&page=3