П. 11.6. Механізми для перетворення руху

logo turner2

"УВАГА!!!"
З 1.01.2024 р. підтримка даної версії підручника буде припинена.
Власникам з питань продовження роботи звертатись Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Реєстрація
Авторизуйтесь для отримання можливості робити закладки.

Токар. Спеціальна технологія. 2 розряд. Тема 11. п. 11.6.

Механізми для перетворення руху

 

    

Механізми для перетворення руху, їх призначення, будова, умовні позначення на кінематичних схемах. Механізми поділяють, у першу чергу, на механізми з нижчими парами та механізми з вищими парами. Крім того, усі механізми можна поділити на плоскі та просторові (визначення плоских та просторових механізмів аналогічне до визначення плоских та просторових кінематичних ланцюгів).

 

Найрозповсюдженіші механізми з нижчими парами - важільні, клинові та гвинтові;

із вищими парами - кулачкові, зубчасті, фрикційні, мальтійські та храпові (заскочкові).

Нижче наведено приклади основних механізмів (їх схем), що застосовують у різних машинах.

 

Важільні механізми – це механізми, в яких ланки утворюють лише обертові, поступальні, циліндричні або сферичні кінематичні пари.

 

Плоскі важільні механізми (механізми, які мають тільки обертові та поступальні пари). Ці механізми знайшли широке застосування в машино- та приладобудуванні завдяки можливості забезпечення потрібного перетворення руху при простоті геометричної форми ланок та елементів кінематичних пар. Перевагами таких механізмів є висока технологічність виготовлення, можливість виконання шарнірних з’єднань на вальницях котіння, здатність передавати відносно великі зусилля, довговічність та надійність у роботі.

 

Просторові механізми з нижчими парами. Просторові важільні механізми в багатьох випадках забезпечують виконання потрібного виду руху точніше та меншим числом ланок у порівнянні з плоскими механізмами, тобто дозволяють уникнути застосування складних структурних схем: забезпечують передачу руху між осями, довільно розміщеними у просторі.

 

 

ris-11 4

 

рис.11.6.1 Просторовий шарнірний чотириланковик

 

Просторовий шарнірний чотириланковик (рис. 11.6.1, а- модель, б- схема): 1 – кривошип, 2 – шатун, 3 – коромисло, 4 – стояк; просторовий кривошипно-повзунний механізм (рис. 11.6.1, в, г) 1 – кривошип, 2 – шатун, 3 – повзун, 4 – стояк; механізм універсального шарніра (шарніра Гука, або карданної передачі рис. 11.6.1, д, е). Цей механізм призначений для передачі обертового руху між валами, осі яких перетинаються, при цьому кут між ними може змінюватися під час руху. Особливістю механізму є те, що при обертанні вхідного вала (вилки) 1 зі сталою кутовою швидкістю вихідний вал (вилка) 3 буде обертатися нерівномірно, причому чим більший кут між осями, тим більша нерівномірність обертання (ланка 2 – хрестовина). На рис. 11.6.1, ж наведена структурна схема механізму маніпулятора промислового робота (ланки 1-6 – рухомі, 0 – стояк, F – захват).

 

Приклади механізмів (плоских і просторових) із вищими парами. Найширше застосування в машинах та приладах знаходять зубчасті механізми. Найпростіша зубчаста передача складається зі стояка та двох рухомих коліс, на ободі яких розміщені зубці. Зубці коліс входять почергово у зачеплення між собою та завдяки взаємодії забезпечують передачу обертового руху. У зубчастій передачі розрізняють зовнішнє, внутрішнє та рейкове зачеплення (рис. 11.6.1, а, б, в).

 

ris 11-5

рис.11.6.2.

Менше із двох спряжених коліс називають шестірнею 1, більше - колесом 2 (або частковий випадок - рейка).

За взаємним розміщенням осей коліс зубчасті передачі бувають:

- з паралельними осями (рис. 11.6.2, а, б, циліндричні передачі);

- з осями, які перетинаються (рис. 11.6.2, г, конічні передачі);

- з мимобіжними осями (рис. 11.6.2, д, е, є, відповідно гвинтові, черв’ячні та гіпоїдні передачі).

У кулачкових (плоских та просторових) механізмах вища пара утворена ланками, називається кулачок (шайба змінної кривини профілю) 1 і штовхач 2 (рис. 11.6.3, а), або кулачок та коромисло 2 (рис. 11.6.3, б).

Потрібний закон руху забезпечується відповідним профілем кулачка.

ris-11 6

 

рис.11.6.3.

 

Найважливішою позитивною характеристикою кулачкових механізмів є можливість отримувати різноманітніші закони руху вихідної ланки, у тому числі із зупинками; простота методів синтезу.

 

Зазначимо, що у курсі ТММ детальніше вивчаються три основні типи механізмів: плоскі важільні, зубчасті, кулачкові механізми.

 

У фрикційному механізмі передача обертового руху здійснюється за допомогою сил тертя. Найпростіша циліндрична фрикційна передача складається зі стояка та двох циліндричних коліс 1, 2, які робочими поверхнями притиснуті настільки, що сила тертя, яка виникає між ними, дає змогу їм передавати рух (рис. 11.6.4, а).

 

ris 11-7

 

рис.11.6.4.

 

Однією із найважливіших переваг фрикційних передач є можливість плавного безступінчастого регулювання передатного відношення. Лобова фрикційна передача (рис. 11.6.4, б), в якій ролик 1 може встановлюватися на різних відстанях від осі обертання ланки 2забезпечує плавну зміну кутової швидкості і напряму обертання вихідної ланки.

 

У машинобудуванні та приладобудуванні застосовують велику кількість різноманітних механізмів, загальна кількість їх обчислюється тисячами. Розглянуті вище механізми найтиповіші.