Токарно–гвинторізальні верстати. Марки. Будова
Навчальні питання:
1. Токарно–гвинторізальні верстати.
2. Основні вузли токарно–гвинторізального верстата, їх будова та призначення.
3. Будова та кінематичні схеми коробок швидкостей і коробок передач.
Токарно–гвинторізальні верстати
Залежно від маси токарні верстати поділяють на легкі — масою до 1 т (L = 100…200 мм), середні — до 10 т (L = 200…300 мм), великі — 10…30 т (L = 630…1200 мм), важкі — 30…100 т (L = 1600…4000 мм), особливо важкі, або унікальні — понад 100 т. Важкий токарно-гвинторізний верстат зображено на рис. 12.2.1.1, а легкий — на рис. 12.1.2. Загальний вигляд середнього токарно-гвинторізного верстата подано на рис. 12.2.1.3. За ступенем точності верстати поділяють на п'ять класів: нормальної точності Н, підвищеної точності П, високої точності В, особливо високої точності А й особливо точні С. За цільовим призначенням розрізняють токарні верстати базові, або токарно-гвинторізні, що мають ходовий гвинт для нарізання різьби; токарно-центрові (без гвинторізного ланцюга); операційні, які використовуються для виконання нескладних операцій; токарні верстати з числовим програмним керуванням; спеціальні (наприклад, для обробки колінчастих валів). |
Рис. 12.2.1.2. Легкий токарно-гвинторізний верстат |
Рис. 12.2.1.1. Важкий токарно-гвинторізний верстат