Тема 5 Способи обробки циліндричних отворів
П.4 Заточування свердел
Навчальні питання:
1. Кути заточки свердла для різних матеріалів
2. Схема заточування свердла на сверлозаточувальному верстаті
3. Схема контролю геометрії свердла шаблонами
На робочій частині свердла є два спіральних пера, з'єднаних перемичкою. По зовнішній поверхні шліфуються вузенькі напрямні стрічки. Між перами розташовані спіральні канавки. Одна зі стінок канавки утворює передню поверхню різального клина свердла. Канавки слугують для підведення змащувально-охолоджувальної рідини до різальних кромок і відведення стружки з отвору. Кут нахилу гвинтових канавок до осі свердла ω = 20...30°. Торці пер, що виступають за різальну частину, називаються затилками. На перетині затилків з перемичкою є поперечна кромка, яка утворює кут ψ = 55° з різальними кромками. Затилкам перед заточуванням надають криволінійної форми, що забезпечує сталий нахил різального клина по всій довжині різальної кромки свердла. При заточуванні свердло притискують до шліфувального круга й одночасно обертають. Високопродуктивне й точне заточування свердел здійснюють на спеціальних свердлозаточувальних верстатах . Під час заточування спеціальними шаблонами контролюють кут 2φ, кут 60° на різальному клині й кут нахилу поперечної кромки ψ = 55°, а також довжину різальних кромок. Для зменшення опору різанню під час свердління свердла діаметром понад 12 мм підточують по перемичці вузьким шліфувальним кругом
Рис. Форми раціонального підточування свердла
а-одинарна з підточеною перемичкою(ПП)
б- подвійна з підточяеною перемичкою (ДП)
Рис. Схема заточування свердла на свердлозаточному верстаті
