П. 12.4. Технологічне устаткування токарних верстатів

logo turner2

  • Реєстрація
Авторизуйтесь для отримання можливості робити закладки.

Токар. Спеціальна технологія. 2 розряд. Тема 12. п. 12.4.2

Технологічне устаткування токарних верстатів

 

Установочна база  — це поверхня, по якій заготовку закріплюють і орієнтують відносно станка і різального інструмента.

Ris 13.1Рис. 12.4.2.3.1

При токарній обробці за установочні бази можуть правити зовнішні (рис. 12.4.2.2, а), внутрішні (рис. 12.4.2.2, б) або торцеві поверхні, центрові отвори. Можливе поєднання двох поверхонь як базових. Наприклад, при закріпленні заготовки у патроні з упором у кулачки базовими є зовнішня поверхня і торець заготовки (див. рис. 12.4.2.2, б), а при закріпленні вала у центрах і патроні — зовнішня поверхня заготовки та фаска центрового отвору. В окремих випадках (наприклад, якщо заготовкою є труба) для базування використовують спеціальний насадний бугель, який закріплюють на заготовці (рис. 12.4.2.3.).

На рис. 12.4.2.1, де йдеться про обробку деталі «палець», заготовка-пруток при установі А закріплюється за зовнішню поверхню, яка в цьому разі є установочною базою. При установі Б установочними базами будуть оброблена поверхня Ø25 і торець.

Ris12 133

 

Рис. 12.4.2.2. Схеми базування заготоки по поверхнях:

а - по зовнішній; б - по внутрішній; в, г - умовній позначення

Ris12 134

Рис. 12.4.2.3. Застосування бугеля для закріплення порожнистої (трубчастої) заготовки:

1 - патрон; 2 - центрувальні втулки; 3 - гвинт

База, яку використовують при першій установі, називається чорновою.

За чорнову установочну базу беруть ту поверхню, яка надалі не підлягає обробці або коли її розмір задано з найбільшим допуском. Наприклад, зовнішня поверхня заготовки Ø34 на рис. 12.4.2.1, а є чорновою базою. 

Установочна база, яка утворилася внаслідок чорнової обробки і використовується для закріплення заготовки при подальшій обробці, називається чистовою.

Наприклад, на рис. 12.4.2.1, б оброблена поверхня Ø25 (при установі Б) є чистовою базою.

Установочна база вважається основною, якщо вона є поверхнею, важливою для роботи деталі у вузлі виробу. Наприклад, поверхня пальця Ø25 буде спряженою з отвором у другій деталі, тому вона є чистовою основною базою.

Поверхні, вибрані як установочні, але які не спряжені з поверхнею деталі, називаються допоміжними базами (наприклад, центрові отвори на торцях валів для встановлення валів у центрах).

Поверхні оброблюваної заготовки, від яких починається відлік розміру, називають вимірювальними базами. Так, для вимірювання деталі «палець» у 50 мм (див. рис. 12.4.2.1) вимірювальною базою є торець деталі.

Установочні та вимірювальні бази називають технологічними.

Розрізняють також складальні бази, по яких  деталь орієнтують у вузлі виробу. Наприклад, у зубчастому колесі складальною базою є центральний отвір, яким колесо насаджується на вал. При виборі баз орієнтуються на важливе правило спільності баз: одна й та сама поверхня по можливості має бути  складальною й технологічною базою. Дотримання цього правила забезпечує високу точність деталей і виробу в цілому. В окремих випадках у разі неможливості повністю виконати вимогу правила, прагнуть забезпечити спільність установочної і контрольної баз.

Виконання правила спільності баз виключає можливість появи дефектів при подальшій обробці. Наприклад, деталь, яку зображено на рис. 12.4.2.3 можна було б на першій операції базувати по поверхні 1 (Ø120)  або 2 (Ø65), оскільки заготовка-штамповка може мати деяке зміщення поверхонь 12. Якщо за базу взяти поверхню 2, котра підлягає обробці (Ø55 H8 і шорсткість 6-го класу), то вісь оброблюваного від цієї бази отвору Ø30 може виявитися зміщеною від осі ступеня 1 (Ø120), і виправити цей дефект неможливо, оскільки Ø120 обробці не підлягає (припуск на обробку не передбачено). Якщо за базу взяти поверхню 1(Ø120), то можлива неспіввісність отвору Ø30 H8 і поверхні Ø55  H8 легко усувається, оскільки ця поверхня має припуск на обробку.

За чорнову базу слід обирати поверхню, на якій немає нерівностей, уступів та інших дефектів, що важливо для забезпечення надійності закріплення заготовки. При виборі чистових баз необхідно дотримуватися правила стабільності баз: від однієї і тієї самої чистової бази слід обробляти якомога більшу кількість поверхонь.

Ris12 135

Рис. 12.4.2.3. Приклад вибору чорнової бази:

а - креслення деталі «ступінчаста втулка»б - схеми закріплення деталі за поверхню, яка потім не оброблюється; 1, 2 - поверхні