П. 11.3. Відомості про механізми і машини

logo turner2

"УВАГА!!!"
З 1.01.2024 р. підтримка даної версії підручника буде припинена.
Власникам з питань продовження роботи звертатись Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Реєстрація
Авторизуйтесь для отримання можливості робити закладки.

Токар. Спеціальна технологія. 2 розряд. Тема 11. п. 11.3.1

 

Відомості про механізми і машини

Основні поняття про механізми, машини та обладнання, складальні одиниці (вузли). 

Пристрої, що ведуть до збільшення продуктивності праці, цілком або частково заміняють людину в її трудових і фізіологічних функціях, називаються машинами (наприклад, ДВЗ – двигун внутрішнього згоряння, ГТД – газотурбінний двигун, парові турбіни, електродвигуни, генератор струму, компресор, помпа, тощо).

 

 

Механізм – це система штучно створених тіл (твердих, рідких і газоподібних), що призначена для перетворення руху одних тіл у потрібний рух інших тіл (лебідка, вантажопідйомний кран, механізми гідравлічних приводів, обробляючих верстатів, шпилі, брашпилі тощо).

Головну увагу у ТММ приділяють механізмам, які складаються із твердих тіл. Таким чином, роль механізму, на відміну від машини, зводиться лише до передачі руху і потоку енергії. У той же час механізм має ту ж структуру, що і машина, і в цьому відношенні між ними немає ніякого розходження. Механізм можна вважати машиною, якщо він в умовах руху переборює зовнішні опори, зв’язані безпосередньо із процесом виробництва чи транспорту. При роботі вхолосту машину можна розглядати як механізм у чистому вигляді.

 

Кожен механізм складається з ланок.

З’єднання двох дотичних ланок, яке дозволяє їхній відносний рух, називається кінематичною парою (рис.11.3.1.1.).

Між двома ланками може існувати тільки одне рухоме з’єднання або кінематична пара, незважаючи на те, що ці ланки можуть мати контакт у декількох місцях. У разі стикання в одному місці декількох ланок, вони створюють поміж собою загальну кількість пар, що на одиницю менше кількості ланок, які збігаються у цьому місці.

 

Поверхні, лінії або точки, якими одна ланка торкається іншої, називають елементами кінематичних пар.

Кінематичні пари класифікують за чотирма ознаками.

 

1. За числом зв’язків, тобто обмежень, які кінематична пара накладає на відносний рух ланок. За цією ознакою пари поділяються на п’ять класів. Клас кінематичної пари визначають за числом зв’язків, де кількість ступенів вільності у відносному русі ланок утворюють пару.

 

2. За видом елементів контакту ланок у парі вони розділяються на вищі і нижчі. До вищих належать пари, у яких ланки дотикаються по поверхні (рис.11.3.1.1, б, в, ж), нижчих – ланки, у яких елементами контакту є точки або лінії (рис.11.3.1.1, г, д, є, з, и).

 

 

kinem par

Рис.11.3.1.1. Приклади різноманітних видів кінематичних пар:

а – незалежне або вільне тверде тіло (куля) з шістьма ступенями вільності; б – кінематична пара І класу «куля – площина»; в – кінематична пара ІІ класу «циліндр – площина»; г – кінематична пара ІІІ класу «плоске тіло – площина»; д – кінематична пара ІІІ класу, сферичний шарнір; є – кінематична пара ІV класу, контакт ланок по циліндричної поверхні; ж – кінематична пара ІV класу у контакті зубчастих коліс; з – поступальна кінематична пара V класу; и – обертальна кінематична пара V класу.

3. За характером відносного руху ланок пари можуть бути плоскими (рис.11.3.1, г, ж, з, и) і просторовими (рис.11.3.1, б, в, д, є).

4. За умовами підтримки контакту ланок у парі вони розділяються на відкриті (рис.11.3.1, б, в, г) і замкнені (рис.11.3.1, д, є, ж, з, і). У відкритих ланках потрібне силове замикання контакту, у замкнених цей контакт забезпечується геометричним замиканням, тобто за допомогою особливостей форми контактуючих поверхонь.

Системи ланок, які з’єднані між собою кінематичними парами, називають кінематичними ланцюгами.